марія лук'янівна стеценко

Та ненько моя рідна, ой де ж ти долю діла

Як була я в батька одиничкою

Ой за тучами та й за хмарами

Ой була зіма, ой та й була люта

Ой горе тій чайці, чайочці-небозі

Ох нивєрная жена

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже

Ой вітер віє та сонечко гріє

Піду в ліс по дрова, наламаю лому

Ой у полі жито копитами збито

Ой світе місяць та світе ясний

Кагда ж то врем'я предстояло

Ой гай, мати

Туман яром по долині

Чого соловейко, ой смутно-невисьол

Як посадю хмелю високого

Ой зіма ж, зіма, зіма лютая

Було, було літо та й стала зіма

Тихо, тихо на вулиці буде